Передача в найм (оренду) нерухомого майна, що належить фізичній особі – нерезиденту

Відповідно до підпункту 170.1.3. пункту 170.1, статті 170 Податкового кодексу України: нерухомість, що належить фізичній особі – нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу – підприємця або юридичну особу – резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів.

Письмовим договором, за яким фізична особа-підприємець або юридична особа здійснює представництво фізичної особи-нерезидента може виступати договір доручення. У пункті 1 статті 1000 Цивільного кодексу України надається визначення договору доручення:  «За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.» У главі 68 Цивільного кодексу України визначаються основні вимоги та особливості договору доручення, права та обов’язки сторін, зокрема обов’язок довірителя видати довіреність на підставі укладеного договору доручення.

Отже, за договором доручення, повірений вчиняє від імені та за рахунок довірителя чітко визначені юридичні дії, направлені на створення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків довірителя, в тому числі може укладати договори оренди від імені довірителя-нерезидента та виступає його податковим агентом відповідно до умов договору.

Для посвідчення договору доручення нотаріусом визначається обсяг цивільної дієздатності та фізичної особи  та/або здійснюється перевірка правоздатності та дієздатності юридичної особи – сторін договору. Для вчинення вищезазначеної нотаріальної дії, нотаріусу подаються відповідні документи: паспорти, облікові картки платників податків, установчі документи юридичної особи, відомості з ЄДР про юридичну особу/фізичну особу-підприємця тощо.